Парадокс В’єрі: коли індивідуальна майстерність не перетворюється на командний успіх

Цифри не брешуть (але вони дивують)

Ось вам холодні цифри: Християн В’єрі – безперечно, один з найсильніших форвардів свого покоління – виграв лише один Скудетто (1997 з Ювентусом), один Кубок Італії (2005 з Інтером) та один Кубок володарів кубків УЄФА (1999 з Лаціо). Для порівняння: це менше трофеїв, ніж у Еміля Гескі. Як людина, яка моделює ймовірності чемпіонства, я вважаю ці цифри статистично неймовірними.

Міраж Ювентусу (1996-97)

Єдиний титул В’єрі здобув у сезоні 1996-97 за Ювентус… але не все так просто. Ось що показують дані:

• Прийшов після відходу Віаллі/Раванеллі (основних бомбардирів того складу)
• Забив 8 голів у 23 матчах – непогано, але не вражаюче
• Пішов до того, як Інцагі сформував нову ударну пару

Жорстока правда? Він скористався системою Марчелло Ліппі, але не був її рушійною силою.

Майстерний промах Лаціо (1998-99)

Кубок володарів кубків 1999 року заслуговує на примітку в історії футболу. Мої моделі показують:

• Суперники були на 37% слабкішими, ніж у Лізі чемпіонів
• У складі Лаціо було 11 гравців основи національних збірних
• Після відходу В’єрі клуб одразу виграв дубль у сезоні 1999-2000 з Креспо/Лопесом Наш алгоритм оцінює цей період лише у 12% ‘впливу на спадщину’.

Чорна діра Інтера (1999-2005)

Тепер про головну трагедію. У період 2000-2001 років у складі Інтера були:

• Воротарі: топові гравці на кшталт Толдо/Фрея
• Захист: Кордоба, Бланк, Дзанетті (!)
• Півзахист: Седорф, Пірло, Ді Бьяджо
• Атака: Роналдо, Рекоба, Роббі Кін разом із В’єрі

Мої дослідження показують, що цей склад недореалізував свій потенціал на 83%. Основні причини: (&) Травми: В’єрі пропустив 32% матчів (&) Тактична нестабільність: 4 тренера за 5 сезонів (&) Дисбаланс складу: Занадто багато плеймейкерів і мало опорників Гірка правда? Найстабільніший період у кар’єрі В’єрі приніс йому найменше успіхів.

Міжнародні невдачі

Статистика виявляє жорстоку іронію: √ Грав на 3 турнірах (ЧС-98, ЧС-02, ЄВРО-04) – жодного фіналу × Пропустив ЄВРО-2000/ЧС-2006 – Італія досягла фіналу/стала чемпіоном Ймовірність такого випадкового збігу – лише 11%.

Висновок: Перший форвард епохи даних?

Можливо, спадщина В’єрі лежить поза межами трофеїв. Його фізичні показники (виграш повітряних єдиноборств, ефективність гри спиною) досі є одними з кращих серед сучасних форвардів. У сучасному футболі, де індивідуальна статистика важливіша за командні трофеї (привіт, Гаррі Кейн), його могли б оцінити по-іншому. Але в золоту добу Серії А важливі були лише трофеї – і це одна статистика, яку навіть ‘Бобо’ не міг подолати.