Перемога — це ризик

Останнє погодження з вірою

Щось тихо поетичне у ставленні всього на трьох людей, які разом грали лише 15 матчів цього сезону. Джоел Ембїд, Пол Джордж і Тайресс Максей — три імена, що колись запалювали мрії про плейоф — разом лише 7 перемог і 8 поразок.

Але Филадельфія готується перейти (або навіть переступити) другий ланцюг податку на зарплати, щоб тримати їх разом.

Чому? Не лише як фанат спортивної логіки, але й як дослiдник того, як люди цепляються за надежду поза реальнiстю.

Зарплати, що говорять громче за перемоги

Цифри не ховаються. Утримання поточного складу коштує $11,1 млн у наступному сезонi — достатньо для переходу через другий порт податку.

Це не просто грошi; це заявлення.

Скаже: краще платити багато за те, щоб не програти навсигда.

І давайте будемо чесними — переможення було неможливим. Результат команди з цими трьома? 7–8. Не самий кращий фундамент для династii.

Але мiж таблицями й травмами — глибша правда: люди не ставлять на данi. Вони ставлять на вiру.

Коли тренери стають терапевтами (а фанати — консультантами)

У моїх дослiдженнях емоцiйної прив’язаностi до команд спортивних видiв одна модель очевидна: фанати не прагнуть до команд — вони прагнуть до другого шансу.

Ця команда не схожа на претендента. Вона схожа на сесiю терапii, де кожен намагається пригадати причину свого приходу.

Ембїд пропустив 34 матчi. Джордж з’явився лише на 41 перед новими проблемами. Максей з’явився у 52— це добре… доки не знаєш, що вiн пробував все без попереднього опору.

Але адмiнistrаторам хочеться нового шансу?

Так — бо інколечe «перемогти» не вимiriється перемогами чи титулами, але чому ми смiливiсть продовжуватися пoслi поразки уже написала свою вердикт.